ЯК ЗАЛЮБИТИ ДІТЕЙ У ПОЕЗІЮ. ТОП-5 ПОРАД ВІД ТАМАРИ КОЛОМІЄЦЬ

 Вона почала писати вірші з… дражнилок,  а в повоєнній школі відразу пішла у другий клас, вчилася читати по Кобзарю і мала в наставниках Тичину і Стельмаха… Врешті створивши 10 збірок лірики та понад 50 книжок для дітей, стала класиком української літератури.  Тамарі  Коломієць 83 і вона володарка практично всіх літературних премій – Лесі Українки, Павла Тичини, Наталі Забіли. Але однією з особливих нагород  вважає ще й медаль Макаренка. 

#1

ПОЕЗІЯ  - ПЕРША ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДИТИНИ

  Метафора – сутність поезії. І, здавалося б, це дуже складно і незрозуміло. Але чому ж дитина краще засвоює поетичні рядки ніж прозові. Наче парадокс, але секрет криється в міфологічній свідомості маляти,  - вважає поетеса.  Дитина постійно створює картину дійсності, ліпить її з відомих часточок. І образи, метафори, символи зазвичай доволі легко зчитуються дитиною вже з раннього віку. Вона ніби постійно в стані тренування)) Тому знайомство з літературою Тамара Коломієць радить починати саме з поезії та пісні, а трохи пізніше підключати прозу. Дитина не може довго зосереджуватися на оповіді, слідкувати за складними пригодами героїв. Не сприймає на слух розлогі казки. А ось поезію з її короткою строфікою, мелодикою, повторюваністю закінчень в римі засвоює швидко. Обираючи вірші для дітей, краще надавати перевагу конкретним, коротким і сюжетним віршам.

«Ну, а для мене першими віршами стали твори Кобзаря , – згадує поетеса.  – Мати-лікар в окупацію зберегла  дві книги – Кобзар і словник латинських термінів. Змалечку мені дуже багато співала моя бабуся Ганна. Була вона неписьменною, але Кобзаря знала напам’ять. Спочатку я вивчила вірші Тараса Шевченка. Він для мене був якимось рідним і цілком реальним персонажем, адже я виросла поблизу Моринців. А потім мені показували в книжці, як цей вірш пишеться, і я навчилася таким чином читати. Ніби співвідносила те що в пам’яті із написаним».

#2

ПОЕЗІЯ  ВІДКРИВАЄ СИЛУ СЛОВА

 Віршовані твори – це своєрідний концентрат інформації та емоцій.  На написання творів для дітей мене надихнув свого часу Михайло Стельмах, згадує поетеса. Він наголошував, що вірші мають бути дуже простими і легко запам’ятовуватися. А ще розповідати про речі, які дитина може побачити, добре знає. Так з’явилася перша збірка для дітей «Пастушок». Пройшов час і в нас почала точитися дискусія чи потрібно писати поезії для сільських дітей чи для міських.  Адже в цих дітей різний досвід і різні потреби.  Тамара Коломієць каже, що поезія може помирити «аграрників» та «урбаністів». Дітям потрібно абсолютно все – природа та суто міські навички, знання ужиткове та інтелектуальне. Але нині дитина все менше контактує з природою і це дуже прикро. Тому раджу підбирати поезію широкого спектру, яка б готувала дитину до багатьох ситуацій, - зауважує поетеса.

«Свої перші вірші я написала далекому дитинстві.  Це були не вірші, а  скоріше … дражнилки. В нашому класі було багато дітей-переростків, які пропустили по декілька класів під час війни. Я відразу пішла в другий клас, бо вже вміла і читати, і писати. От тільки призналася вчительці – не знаю я множення на 8)). Ростом була маленька. І коли мене зачіпали,  то забігала в снігову кучугуру  (а в мене були чоботи – меншенькі ніж солдатські – медсестринські) і я захищалася від хлопців дражнилками. Та такі ж чіпливі були ці рядочки, що скоро їх вигукувала вся школа. Так я спізнала силу слова.»

#3

ПОЕЗІЯ ЗБАГАЧУЄ МОВУ

 Мовлення в дитини потребує постійного тренування. Відтак буде корисно, якщо вона вивчатиме вірші напам’ять. На все життя в нашій свідомості залишаються прості, ніжні та парадоксальні дитячі віршики. Вони формують світогляд. Найперше, каже Тамара Коломієць, потурбуйтеся, щоб дитина знала народні пісеньки, співайте їй колискові, народні мелодії дуже зближують матір і дитину. Вона отримує головний код – рідну мову. Про педагогічний геній народу колись наголошував Ушинський. Українська народна вихована традиція дуже багата – це і веснянки, і прислів’я, потішки, чукикали. Для кожного віку – своє. Але дитина здатна сприйняти і досить серйозні твори – скажімо – думи.

«Моя бабуся переповіла мені сотні казок, дуже багато співала,  - згадує поетеса. – Вже в дорослому віці я пригадала її пісні і зрозуміла, що не знаходжу їх в жодному збірнику. Серед них були унікальні і дуже древні, молитви. Я ж голосу не мала, відтак заходилася читати своїм дітям загадки. Просиджували ми з дочками  вечорами за томами загадок. Так написалися і мої, авторські. Нині маю 500 віршованих загадок для дітей. Ось така колекція. Тільки і досі чекає вона на свого видавця…»

#4

ПОЕЗІЯ РОЗРОБЛЯЄ ДИКЦІЮ

 Ми інколи з усміхом згадуємо, як нас в дитинстві змушували декламувати віршики гостям. Справа ця – дуже делікатна,  зауважує поетеса. Річ в тому, що дитина при такому виступі може отримати і позитивний, і травматичний досвід.  Відтак, вивчені віршики найкраще для початку продекламувати найближчим людям в теплій атмосфері. І при цьому обов’язково заохочуйте дитину,  прихвалюйте її. Адже йдеться не про обов’язок, а про радість! Спробуйте перед цим самі прочитати твір і визначити – він легко читається чи від нього і у вас язик заплететься. Головне – зрозумійте і поясніть смисли, не рубайте рядки, виділіть логічні наголоси. Але слід також пам’ятати, що є і поетичний наголос. Читайте вірші вголос разом, а не про себе.

«Коли твій вірш гарно і легко запам’ятовується – це вірна ознака майстерності автора. Був у мене один такий казус недавно. Знайшовся вірш зі студентського минулого. Років 60 тому написаний, - сміється Тамара Коломієць. – Ми тоді ходили на літературну студію і читали поезію, ділилися. Так от недавно зустрічаю я побратима юності, а він повністю цитує мій вірш. Дитячий, про зайчиська. Я текст вірша загубила, гуртожиток, переїзди різні. А він його напам’ять вивчив з одного прочитання. Ось така історія. А я радію, що мій зайчисько з минулого повернувся.»

#5

ПОЕЗІЯ – ПОЖИВА ДЛЯ ІНТЕЛЕКТУ

 А тепер трошки про складне. Оскільки немає нічого складнішого за поезію! Дуже багато поетів створили ліричні шедеври, але написати вірші для дітей так і не змогли. Писати просто… дуже складно,  стверджує поетеса. Поетичні образи -  це дуже багатокомпонентні багатошарові структури. Така собі капустина в одежині. І дитина дуже гарно розвиває інтелект, уяву, фантазію, вивчаючи поезію. Вона неначе розгортає цю капустину, щоб дістатися до суті. Тому дозвольте дитині розгадати метафору,  розвинути порівняння, продовжити синонімічний ряд. Заохочуйте її до цього, розпитайте, що вона в цьому творі зрозуміла.  Нехай навіть вона просто видихне: «О, як це прекрасно!» Інколи для аналізу поезії цього буває досить.

«Ми дитячі поети – дуже егоїстичні люди, - сміється поетеса. Маємо таку втіху – залишаться дітьми все життя. Коли пишу вірші, казки, небилиці, лічилки, безкінечки – не тільки впражняюся в формі. Я неначе потрапляю в машину часу і відправляюся назад у дитинство. Скажімо, азбуку я вивчила вже сім разів. Саме стільки різних віршованих азбук я написала. І про дерева, і що вродило на городі. Про зоопарк і веселе місто алфавіт. Немає нічого чарівнішого за поезію. В усякому разі я не знайшла, та й не шукала!»